Відмінності впливу різних класів антигіпертензивних препаратів у складі комбінованої терапії на показники артеріальної гемодинаміки, жорсткості судинної стінки та структурно-функціонального стану серця у пацієнтів з артеріальною гіпертензією 1—2 ступеня

Анотація

Мета роботи — оцінити ефект 6‑місячного лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією 1 — 2 ступеня інгібітором ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) або блокатором рецепторів ангіотензину ІІ (БРА) у поєднанні з тіазидоподібним діуретиком (індапамідом) порівняно порівняно з таким дигідропіридиновими блокаторами кальцієвих каналів (БКК) з діуретиком (індапамідом) або без нього на показники брахіального і центрального артеріального тиску (АТ), пружно‑еластичні властивості артерій та структурно‑функціональний стан серця залежно від віку.

Матеріали і методи. До дослідження було залучено 320 пацієнтів (156 чоловіків і 164 жінки віком від 35 до 80 років (у середньому — (62,80 ± 0,61) року) з неускладненою АГ І — ІІ стадії, 1 — 2 ступеня (відповідно 62,0 і 38,1 %). Залежно від віку пацієнтів розподілили на дві групи: < 65 років (n = 157) та ≥ 65 років (n = 163), співвідношення чоловіків і жінок — приблизно 1 : 1. Кожну групу методом сліпих конвертів рандомізували на дві підгрупи: «А» — якій призначали терапію на основі ІАПФ (периндоприл у дозі 5 — 10 мг) або БРА (олмесартан у дозі 20 — 40 мг), і «Б» — якій призначали терапію на основі БКК (лерканідипін у дозі 5 — 10 мг). Пацієнтам віком ≥ 65 років, рандомізованих у підгрупу Б, лікування починали із фіксованої комбінації фіксованої комбінації індапаміду 1,5 мг та амлодипіну 5 мг («Арифам», Servier, Франція). У разі недосягнення цільового офісного брахіального АТ (< 140/90 мм рт. ст.) дозу кожного із досліджуваних антигіпертензивних препаратів збільшували до повної терапевтичної. За потреби пацієнтам в обох підгрупах А і пацієнтам віком < 65 років підгрупи Б додавали індапамід у дозі 2,5 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, яким призначили «Арифам», за потреби збільшували дозу до 1,5/10 мг. Хворим було проведено загальноклінічне обстеження, вимірювання брахіального АТ, аналіз пульсової хвилі та вимірювання каротидно‑феморальної і каротидно‑радіальної швидкості поширення пульсової хвилі за допомогою апланаційної тонометрії, допплерехокардіографію. Розраховували показники жорсткості стінки артерії (Е_а), жорсткості стінки міокарда (Е_es) лівого шлуночка (ЛШ), коефіцієнт шлуночково‑артеріальної взаємодії (Е_а /Е_es).

Результати та обговорення. Закінчили дослідження 284 пацієнти (145 чоловіків і 139 жінок), зокрема віком < 65 років у підгрупі А (41 чоловік та 30 жінок) і підгрупі Б (37 чоловіків і 29 жінок), віком ≥ 65 років у підгрупі А (30 чоловіків та 30 жінок) і підгрупі Б (37 чоловік та 50 жінок). Після 6‑місячного лікування у пацієнтів віком < 65 років обох підгруп статистично значущо зменшились брахіальний систолічний, брахіальний діастолічний, середній брахіальний АТ, що супроводжувалось зниженням центрального систолічного, центрального діастолічного, центрального пульсового, середнього центрального АТ, загального периферичного судинного опору (р < 0,01, р < 0,001). У результаті лікування офісний брахіальний АТ < 140/90 мм рт. ст. був досягнутий серед пацієнтів віком < 65 років у 69,0 % осіб у групі А та у 67,0 % (р > 0,05) у групі Б. В обох групах пацієнтів віком < 65 років відзначено зниження тиску та індексу аугментації, зокрема нормалізованого за частотою серцевих скорочень (ЧСС) 75 за 1 хв (АР, АІх, АІх₇₅), каротидно‑феморальної і каротидно‑радіальної швидкості поширення пульсової хвилі (усі p < 0,01 і p < 0,001). Не зафіксовано суттєвих змін систолічної та діастолічної функції ЛШ, за винятком зменшення індексу маси міокарда (ІММ) ЛШ у групі лікування комбінацією БКК з індапамідом на 7,1 % (р < 0,05) та е’ септальної на 7,6 % (р < 0,05). У пацієнтів віком ≥ 65 років абсолютне зниження центрального систолічного АТ у двох групах становило відповідно (23,20 ± 1,34) і (16,30 ± 1,94) мм рт. ст. (p < 0,01). За величиною брахіального і центрального пульсововго АТ групи суттєво не відрізнялися (р > 0,05). У групі лікування препаратом «Арифам» вихідне значення ЧСС корелювало з АР (r = –0,357, р < 0,01), АІх (r = –0,274, р < 0,05), але не з АІх₇₅, центральним систолічним і середнім центральним АТ (р > 0,05). У пацієнтів віком ≥ 65 років антигіпертензивний ефект терапії комбінацією ІАПФ/БРА з індапамідом не супроводжувався змінами ІММ ЛШ і показників систолічної та діастолічної функції ЛШ (усі р > 0,05). У групі лікування препаратом «Арифам» відзначено зменшення кінцеводіастолічного і кінцевосистолічного об’ємів (на 9,7 % (p < 0,05) та 10,8 % (p < 0,01)) із підвищенням величини фракції викиду ЛШ на 3,6 % (p < 0,05) і зменшенням ІММ ЛШ на 12,5 % (p < 0,001), індексу об’єму лівого передсердя на 11,0 % і Е/е’ на 8,83 % (p < 0,05). В обох підгрупах пацієнтів віком < 65 років однаково значуще знижувались Е_а і Е_es (p < 0,001). На тлі антигіпертензивної терапії у пацієнтів віком ≥ 65 років відзначено зниження величини Е_а, що супроводжувалося зменшенням значення Е_es у групі лікування комбінацією ІАПФ/БРА з індапамідом (p < 0,05), але величина співвідношення Е_а/Е_es не зазнала суттєвих змін (р > 0,05) в обох вікових групах.

Висновки. При порівнянному позитивному ефекті 6‑місячної терапії комбінаціями ІАПФ/БРА з індапамідом і БКК з індапамідом на показники брахіального і центрального АТ у пацієнтів з АГ 1 — 2 ступеня в осіб старшого віку фіксована комбінація БКК амлодипіну з індапамідом («Арифам») мала перевагу перед такою на основі ІАПФ/БРА щодо зниження брахіального, центрального, середнього брахіального та середнього центрального, аугментації, швидкості пульсової хвилі, ІММ ЛШ, індексу об’єму лівого передсердя та Е/е’ ЛШ, що асоціювалось із підвищенням ЧСС (у середньому на 4,6 за 1 хв).