Вікові та гендерні відмінності фенотипу серцевої недостатності зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка у пацієнтів з артеріальною гіпертензією

Анотація

Мета роботи — визначити відмінності структурно‑функціонального стану серця, артеріальної жорсткості, резистивного і пульсового навантаження і шлуночково‑артеріального сполучення у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) і підтвердженою серцевою недостатністю (СН) зі збереженою фракцією викиду (ФВ) залежно від віку та статі.

Матеріали і методи. В дослідження було залучено 115 пацієнтів (62 (53,9 %) чоловіка та 53 (46,1 %) жінки, середній вік — (67,3 ± 9,7) року) з діагнозом СН зі збереженою ФВ ІІа або ІІб стадії, ІІ — ІІІ функціональним класом за NYHA, з ФВ лівого шлуночка (ЛШ) ≥ 50 % і ознаками діастолічної дисфункції ЛШ за трансторакальну ехокардіографію, яких розділили на дві групи залежно від статі, кожну групу розділили на дві підгрупи залежно від віку (≥ 65 років та < 65 років). Усім пацієнтам провели загальноклінічне обстеження, визначення рівня N‑термінального фрагмента мозкового натрійуретичного пептиду (NT‑proBNP), трансторакальну ехокардіографію, аппланаційну тонометрію, тест з 6‑хвилинною ходьбою. Проаналізовано частоту коморбідних станів, некардіальних і кардіальних.

Результати та обговорення. При аналізі частоти кардіальних коморбідностей виявлено однакову частоту перенесеного інфаркту міокарда (ІМ) і зокрема Q‑ІМ у чоловіків старшого і молодшого віку, так само, як і у жінок (p < 0,05), при меншій частоті ІМ в анамнезі у жінок, ніж чоловіків у кожній віковій групі (p < 0,05). Дистанція 6‑хвилинної ходьби була меншою в старших вікових групах та у жінок меншою, ніж у чоловіків, незалежно від віку (p < 0,05). Вищий рівень NT‑proBNP асоціювався із старшим віком та жіночою статтю (p < 0,05). У молодших жінок відзначено меншу частоту ожиріння, ніж у чоловіків (p < 0,05), а у старших жінок — більшу (p < 0,05) за однакової частоти цукрового діабету в усіх 4 групах (р > 0,05). Швидкість клубочкової фільтрації була нижчою у літніх осіб, а частота анемії в цих групах хворих — більшою, при чому в жінок обох вікових груп — меншою, ніж у чоловіків (p < 0,05 — 0,01) з відповідно більшою частотою хронічних захворювань нирок (p < 0,05). Виразність гіпертрофії ЛШ за середньою величиною індексу маси міокарда ЛШ була більшою в похилому віці, у жінок обох вікових груп — меншою, ніж у чоловіків (на 13,2 і 12,7 % відповідно, p < 0,05), та асоціювалась з віковим погіршенням діастолічної функції у жінок — зменшення середнього е і DT (відповідно на 3,4 і 5,1 %, p < 0,05) і збільшення діастолічного еластансу (на 4,1 %, p < 0,05 порівняно з пацієнтками віком < 65 років). Вищі значення діастолічного еластансу і індексу об’єму лівого передсердя (на 4,2 і 10,0 %, p < 0,05) і менший середній рівень DT (на 11,7 %, p < 0,05) у цих хворих підтверджував виразнішу діастолічну дисфункцію. Більшим був систолічний тиск у легеневій артерії у жінок, ніж чоловіків, як у віці < 65 років (на 20,5 %, p < 0,01), так і ≥ 65 років (на 19,6 %, p < 0,01). Індекс кінцеводіастолічного об’єму ЛШ збільшувався з віком лише у жінок (на 10,3 %, p < 0,05) і в обох вікових групах у них був меншим, ніж у чоловіків (на 18,7 і на 6,5 % відповідно, p < 0,05). Це могло бути пов’язане з більшою виразністю діастолічної дисфункції у жінок переважно молодшого віку, про що могла свідчити менша величина у них ударного індексу (на 14,1 %, p < 0,05). Певну роль могла відіграти менша частота серед жінок випадків перенесеного ІМ. Остання асоціювалась із більшою ФВ у жінок молодшого віку порівняно з чоловіками (на 4,9 %, p < 0,05). За відсутності відмінностей за брахіальним і центральним систолічним артеріальним тиском між усіма групами, резистивне навантаження на ЛШ за середнім брахіальним систолічним артеріальним тиском, системним судинним опором і Еа у жінок було вищим, ніж у чоловіків, як у молодому віці (114,1 ± 9, 1 і 94,7 ± 9,4; 1,8 ± 0,2 і 1,5 ± 0,4; 2,48 ± 0,91 і 1,97 ± 0,38 відповідно, p < 0,05 — 0, 01), так і в старшому (106,2 ± 7,7 і 98,6 ± 10,9; 2,2 ± 0,5 і 1,6 ± 0,4; 2,14 ± 0,23 і 1,97 ± 0,39 відповідно, p < 0,05 — 0,01), без істотних вікових відмінностей для обох статей за середнім брахіальним артеріальним тиском і Еа (р > 0,05). При оцінці пульсового навантаження виявлено підвищення індексу аугментації, стандартизованого до частоти серцевих скорочень 75 за 1 хв і швидкості пульсової хвилі у старших жінок порівняно зі старшими чоловіками (24,9 ± 4,3 і 22,4 ± 5,7; 13,04 ± 1,4 і 12,4 ± 1,9 відповідно p < 0,05).

Висновки. Серед пацієнтів з АГ і верифікованою СН зі збереженою ФВ молодшого віку у жінок порівняно з чоловіками відзначено більшу виразність діастолічної дисфункції за величиною діастолічного еластансу, індексу об’єму лівого передсердя, DT, з підвищенням систолічного тиску в легеневій артерії і рівня NT‑proBNP за однакової частоти фібриляції передсердь і величини індексу маси тіла. При більшому резистивному навантаженні на ЛШ за величиною системного судинного опору та Еа хворі на АГ із СН зі збереженою ФВ жінки із порівнянним у чоловіків центральним систолічним артеріальним тиском незалежно від віку мали більше пульсове навантаження (за збільшенням індексу аугментації, стандартизованого до частоти серцевих скорочень 75 за 1 хв, і швидкості пульсової хвилі).