Вміст лейкоцитів у периферичній крові та прогноз у хворих на інфаркт міокарда, яким проведено тромболітичну терапію

Анотація

Мета роботи — визначити предикторну цінність вихідної кількості лейкоцитів периферичної крові щодо ефективності тромболітичної терапії (ТЛТ) та перебігу інфаркту міокарда (ІМ) з елевацією сегмента ST.

Матеріали і методи. Обстежено 100 хворих на ІМ з елевацією сегмента ST, госпіталізованих не пізніше ніж через 6 год від розвитку ангінозного больового синдрому, яким була проведена ТЛТ. У середньому через (12 ± 2) міс після залучення в дослідження була зібрана інформація щодо ускладнень у віддалений період та виконана повторна ехокардіографія. Ефективність ТЛТ оцінювали за динамікою сегмента ST на електрокардіограмі безпосередньо перед проведенням фібринолізу, а також через 180 хв від його початку. Ефективною вважали ТЛТ у разі зменшення елевації сегмента ST ≥ 50 %.

Результати та обговорення. Медіана кількості лейкоцитів становила 10,8 · 10⁹ /л. Хворих було поділено на дві групи: 1‑шу групу утворили хворі з кількістю лейкоцитів ≤ 10,8 · 10⁹/л, 2‑гу — пацієнти з кількістю лейкоцитів > 10,8 · 10⁹ /л. Серед хворих 2‑ї групи частіше траплялася передня локалізація ІМ (р = 0,03), вони мали вище максимальне значення МВ‑креатинін­фосфо­кінази (р = 0,001) та вищий рівень С‑реактивного білка при надходженні в стаціонар (р = 0,03). У гострий період ІМ хворі 2‑ї групи мали статистично значущо більшу частоту ускладнень (χ² = 7,77; р = 0,005), а через 1 рік спостереження — вищий ризик небажаних подій (χ² = 5,66; р = 0,02) та нижчу фракцію викиду (р = 0,009). Установлено кореляційний зв’язок між рівнем лейкоцитів з найвищим значенням MB‑креатинінфосфокінази (r = +0,42; p < 0,001) та показниками ехокардіограми у віддалений період, зокрема, кінцеводіастолічним об’ємом лівого шлуночка (r = +0,41; p = 0,007), кінцевосистолічним об’ємом лівого шлуночка (r = +0,51; p < 0,001), фракцією викиду лівого шлуночка (r = –0,50; p < 0,001), масою міокарда лівого шлуночка (r = +0,35; p = 0,03). Методом ROC‑аналізу встановлено предикторну цінність кількості лейкоцитів щодо ефективності ТЛТ при використанні точки розподілу 11,0 · 10⁹ /л.

Висновки. Вихідна кількість лейкоцитів у периферичній крові понад 10,8 · 10⁹ /л у хворих із гострим коронарним синдромом з елевацією сегмента ST, яким проведено ТЛТ, асоціюється з більшим об’ємом ураження міокарда, вищим ризиком ускладнень у гострий та віддалений період інфаркту міокарда, а кількість лейкоцитів ≥ 11 · 10⁹ /л — з недостатньою ефективністю ТЛТ.