Нечасті причини тромбофілії

Анотація

У пацієнтів з дисфункцією щитоподібної залози можуть спостерігатися різні порушення коагуляції і фібринолізу: від субклінічних, котрі виявляються лише лабораторними змінами, до клінічно значущих тромбозів або смертельних крововиливів. Стан гіпертиреозу найчастіше супроводжується підвищенням факторів згортання (II, VII, IX і X) та збільшенням сироваткового рівня гомоцистеїну, фібриногену, фактора фон Віллебранда, інгібітора активатора тканинного плазміногену‑1 і антитромбіну III. Клінічним виявом цього стану можуть бути тромбози різної локалізації. Особливо значущим і поширеним чинником ризику венозного тромбоемболізму є підвищення рівня фактора VIII. У пацієнтів з гіпертиреозом спостерігається стан підвищеної адренергічної активностості, якиий може спричинити збільшення синтезу фактора VIII. Одночасно відбувається зниження активності системи спонтанного фібринолізу: зменшення сироваткового рівня активатора тканинного плазміногену і активованого часткового тромбопластинового часу. Оцінку прокоагуляціqного статусу пацієнта необхідно проводити для встановлення діагнозу та своєчасного призначення антикоагулянтної терапії. Інфекція, спричинена цитомегаловірусом (ЦМВ), є поширеним захворюванням, особливо у молодих осіб. У літературі описано випадки тромбоемболізму різної локалізації у пацієнтів із ЦМВ‑інфекцією, зокрема тромбоз глибоких вен і тромбоемболію легеневої артерії. Однак ми не знайшли в літературі клінічного випадку поєднання гострої ЦМВ‑інфекції та гіпертиреозу, ускладнених порушеннями системи коагуляції і фібринолізу. Цей клінічний випадок описує множинні тромбози у молодого пацієнта із субклінічним гіпертиреозом на тлі ЦМВ‑ інфекції.