Клініко-діагностична характеристика біомаркерів периферичної васкулопатії при системній склеродермії

Анотація

Ураження судин є відмітною ознакою системної склеродермії (ССД). Васкулопатія має місце у кожного пацієнта із ССД. Вона може бути найраннішим клінічним виявом або спричиняти основні загрозливі для життя ускладнення захворювання, і таким чином визначати захворюваність та смертність. При ССД судинне ушкодження, яке прогресує, характеризується постійною активацією/пошкодженням і апоптозом ендотеліальних клітин, потовщенням інтими та звуженням судин, що призводить до облітерації просвіту. Ремоделювання судин спричиняє порушення їх тонусу і зниження капілярного кровотоку з подальшою ішемією тканини та хронічною гіпоксією. Ці явища часто супроводжуються зміненими рівнями судинних факторів. Із найбільш значущих біомаркерів васкулопатії при ССД з найбільшою доказовою базою слід виділити анти‑AT1R і анти‑ETAR, молекули розчинної міжклітинної адгезії (sICAM‑1), розчинні молекули адгезії ендотеліальних клітин, плацентарний фактор росту (PlGF), проангіогенний ангіопоетинподібний білок‑3 (ANGPTL‑3), апелін, хемокіни (CXCL5), галектин‑3, Е‑селектин, тканинний калікреїн, інтерлейкіни‑13 і ‑33, фактор росту ендотелію судин (VEGF165b), матриксну металопротеїназу‑12, ендотелін‑1, вузлові молекули адгезії, які асоціювалися або з розвитком дигітальних виразок, або з типовими для ССД змінами на відеокапіляроскопії, що свідчить про їх активну роль у патогенезі ССД, особливо при маніфестації цього захворювання.
Наведено дані щодо найбільш значущих судинних біомаркерів та основних зв’язків між судинними біомаркерами і капіляроскопічними параметрами та/або наявністю дигітальних виразок при ССД. Судинні біомаркери можуть стати прогностичними чинниками судинного ушкодження при ССД, що дає змогу провести ранню імплементацію лікування судинних ускладнень.