Дизайн клінічного проспективного дослідження: застосування генної, клітинної терапії та непрямої реваскуляризації для лікування хворих із нереконструктабельною хронічною ішемією нижніх кінцівок

Анотація

Мета роботи — поліпшити результати хірургічного лікування хворих на хронічну критичну ішемію нижніх кінцівок.

Матеріали і методи. Для організації дослідження вибрали відкритий контрольований метод паралельних груп. Дослідження було сплановане і проведене як відкрите проспективне рандомізоване і контрольоване. Дослідження проведено в чотири етапи: 1‑й (скринінговий, до 2 тиж) — оцінка можливості залучення в дослідження. На цьому етапі проведено всі обстеження хворих; 2‑й (2 дні) — підписання інформованої згоди, розподіл хворого до групи лікування; 3‑й (1,5 міс) — лікування; 4‑й (3 роки) — спостереження. У дослідження залучено пацієнтів, у яких виконання хірургічної реконструкції судинного русла було неможливим через: наявність протяжної оклюзії стегнової артерії з переходом на дистальне русло; ураження судин дистальних сегментів із несприятливим прогнозом; виконані раніше реконструктивні втручання на артеріях нижніх кінцівок, які не усунули хронічної ішемії за неможливості проведення повторної операції; декомпенсацію соматичної патології, яка могла б перешкодити виконанню хірургічного втручання.

Результати та обговорення. Було відібрано 110 хворих для лікування. Пацієнтів розподілили на три групи за методом лікування: 1‑ша — 48 пацієнтів, яким виконано реваскуляризувальну остеотрепанацію як операцію непрямої реваскуляризації, 2‑га — 21 пацієнт, яким вводили препарат фактора росту ендотеліоцитів для стимуляції власного ангіогенезу, 3‑тя — 41 пацієнт, в яких проведено забір підшкірно‑жирової клітковини, культивування і пересадку автологічних мезенхімальних клітин за запропонованою нами методикою. Для порівняння основних кінцевих точок дослідження створено контрольну групу із хворих, яким раніше проведено в клініці лікування стандартними методами. Критерії залучення в групи лікування та контрольну групу не відрізнялися. Всі хворі в групах лікування мали високий рівень болю (у середньому > 70 мм за візуальною аналоговою шкалою) в ураженій кінцівці. Із супутньої патології найчастіше у хворих траплялися артеріальна гіпертензія та ішемічна хвороба серця. За анамнестичними даними статистично значущої різниці не виявлено. У багатьох хворих в анамнезі були спроби реваскуляризації (у > 50 % — одна спроба, у 20 % — дві чи більше), 42 % хворих мали попередні ампутації, з них малих ампутацій — 26,4 %, вище колінного суглоба — 10,9 %. Найчастішою причиною, з якої хворі груп лікування не підлягали процедурі реваскуляризації, була технічна неможливість втручання (56,4 %), рідше — недоцільність (33,6 %), яку оцінювали за шкалою Finnvasc.

Висновки. Критична ішемія нижніх кінцівок є найтяжчою формою захворювання периферичних артерій, асоціюється з високим ризиком ампутації ураженої кінцівки та смерті. Для проспективного дослідження відібрали три групи хворих, порівнянні за віком, співвідношенням статей, супутніми патологіями та клінічними характеристиками основного захворювання. Для порівняння ефективності нашого лікування ретроспективно за історіями хвороби відібрали контрольну групу пацієнтів відповідно до критеріїв залучення, однакових для всіх груп. Ця група була дещо штучно створена, оскільки відбирали лише пацієнтів, порівнянних із особами в групах лікування за віком, супутніми патологіями та основним захворюванням, а також тих, чиї результати лікування можна було простежити за 3‑річний період спостереження.